Безперервна медична освіта (БМО), або безперервний професійний розвиток (БПР), що наразі впроваджується в Україні, є навчанням упродовж усієї професійної кар'єри, яке надає змогу медичним працівникам ефективно виконувати професійні обов'язки з найкращими результатами. Це досягається завдяки злагодженій співпраці акредитаційних органів, провайдерів або організаторів БПР і медичних фахівців, а також шляхом упровадження ефективної моделі акредитації, яка і буде забезпечувати надання провайдерами належної освіти медичним працівникам. Мета роботи - описати основні принципи освітньої діяльності в межах БПР, що базується на моделі акредитації провайдерів БПР, яка наразі є загальновизнаною та найефективнішою у світі. Рекомендації можуть бути використані учасниками БМО/БПР або зацікавленими сторонами, які націлені на активну участь у впровадженні нової системи акредитації. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Безпліддя є вагомою демографічною та соціально-економічною проблемою в сучасному світі, для вирішення якої застосовуються допоміжні репродуктивні технології. Враховуючи зниження репродуктивного потенціалу населення, актуальність проблеми безпліддя надалі зростає, що обумовлює пошук нових методів підвищення успішності допоміжних репродуктивних технологій. Мета роботи - проаналізувати фактори впливу, зокрема антропометричні, та дані акушерсько-гінекологічного анамнезу на ризик невдалої імплантації в жінок із безпліддям, яким проведено запліднення in vitro. Обстежено 106 жінок зі встановленим діагнозом безпліддя, які отримували лікування з застосуванням додаткових репродуктивних технологій у період з вересня 2019 р. по лютий 2021 р. Контрольну (1-шу) групу становили жінки, які отримували лікування безпліддя за стандартною схемою: контрольована оваріальна стимуляція, забір гамет, інтрацитоплазматична ін'єкція сперматозоїда та ембріотрансфер. До основної (2-ї) групи ввійшли пацієнтки, які до стандартної схеми лікування додатково отримували антиагреганти, антикоагулянти та внутрішньовенні імуноглобуліни класу G. У дослідженні не виявлено відмінностей у двох досліджуваних групах за показниками віку, зросту, ваги, індексу маси тіла, менархе, тривалості менструації, коїтусу (p >> 0,05). Після лікування не досягнуто результату у 29 (53,7 %) жінок 1-ї групи та у 21 (40,4 %) пацієнтки 2-ї групи. Під час аналізу виявлено наступні фактори. Зв'язок (p = 0,028) ризику невдалої імплантації з віком пацієнтки. Зі збільшенням віку ризик зростав, ВШ = 1,11 (95 % ДІ 1,01 - 1,21) на кожний рік, зі збільшенням зросту пацієнтки ризик знижувався (p = 0,006), ВШ = 0,85 (95 % ДІ 0,76 - 0,96) на кожний сантиметр, зі збільшенням кількості статевих актів на тиждень ризик зростав (p = 0,012), ВШ = 1,71 (95 % ДІ 1,12 - 2,60) на кожну одиницю. Успішність імплантації в разі застосування аспірину, низькомолекулярних гепаринів, внутрішньовенних імуноглобулінів у комплексній терапії є вищою у порівнянні зі стандартним лікуванням безпліддя (p = 0,049), ВШ = 0,37 (95 % ДІ 0,14 - 0,99). У дослідженні виявлено вплив віку, зросту жінки та кількості статевих актів на імплантацію. Встановлено, що застосування аспірину, низькомолекулярних гепаринів, внутрішньовенних імуноглобулінів класу G як доповнення до стандартної схеми лікування безпліддя шляхом запліднення in vitro в дослідженні позитивно впливає на результативність імплантації. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду жінок. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.4-433.8 + Р716.11с

Рубрики:

Хвороби матки і шийки матки

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Гестаційний цукровий діабет (ГД) - надзвичайно поширене захворювання, рівень якого продовжує стрімко зростати. Перенесений жінкою ГД значно підвищує ризик розвитку тяжкої хронічної патології в матері та дитини в подальшому, що спричиняє втрату здоров'я молодого працездатного населення та майбутніх поколінь. Наведено огляд літератури, присвячений профілактиці ГД під час вагітності, а також скринінгу та діагностиці захворювання, з метою подальшого розроблення методів щодо поліпшення перебігу вагітності, розродження та життя матері та дитини за ГД, можливо, за умови якнайбільш раннього виявлення порушень і повної корекції вуглеводного обміну. Для профілактики розвитку ГД у період вагітності потрібно виявити фактори ризику цього захворювання, усунути деякі з них, а також не допустити появи нових. До ризик-факторів захворювання належить надлишкова маса тіла та ожиріння, патологічне (надмірне) збільшення маси тіла в I - II триместрі вагітності, обтяжена спадковість із цукрового діабету (ЦД) 2-го типу, гіподинамія, літній вік, куріння, стрес, полікістоз яєчників, гіпертонічна хвороба, гіпотиреоз, застосування глюкокортикостероїдів незадовго до і/або під час вагітності; етнічна належність, генетичні фактори. Для попередження розвитку ГД у всіх жінок із ранніх термінів вагітності рекомендують: раціональне харчування; контроль за збільшенням маси тіла; регулярне помірне фізичне навантаження, лікувальну фізкультуру (за відсутності загрози невиношування вагітності, передлежання плаценти та деяких інших ускладнень); максимальне обмеження стресових ситуацій, достатній нічний сон, раціональний режим дня; відмову від шкідливих звичок. Так, у ході дослідження встановлено важливість ранньої діагностики та скринінгу ГД у вагітної внаслідок зв'язку ЦД зі збільшенням частоти ускладнень вагітності, дитячої перинатальної захворюваності та смертності до популяційного рівня. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Узагальнено сучасні наукові погляди на основні ланки патогенезу, критерії діагностики та методи профілактики гестаційних ускладнень у жінок із метаболічним синдромом (МС). Мета дослідження - проведення аналізу сучасних вітчизняних і зарубіжних досліджень щодо вивчення патогенетичних механізмів впливу компонентів МС на розвиток гестаційних ускладнень, методів їх діагностики та профілактики у жінок із МС. Доведено, що компоненти МС асоціюються з розвитком ускладнень вагітності, таких як прееклампсія, затримка росту плода та макросомія, гестаційний діабет, передчасні пологи, внутрішньоутробна загибель плода, звичне невиношування вагітності. За ознакою спільного патогенезу вище перелічені ускладнення відносяться до групи "великих акушерських синдромів". Показано, що вагітні з МС входять до групи високого ризику по виникненню "великих акушерських синдромів" і потребують своєчасного призначення профілактичних заходів щодо їх зниження. Майже всі наукові дослідження продемонстрували важливість регулювання метаболічних процесів в організмі жінки з МС ще на етапі преконцепційного періоду. Повідомляється, що модифікація способу життя, яка спрямована на зниження маси тіла шляхом призначення збалансованої гіпокалорійної дієти в поєднанні з фізичними вправами та застосуванням поведінкової терапії призводить до поліпшення наслідків вагітності як для матері, так і для дитини. Встановлено, що проблема МС у жінок репродуктивного віку залишається актуальною в сучасній медицині та, враховуючи свою соціальну значимість, вимагає подальших досліджень в аспекті вивчення патогенезу, ранньої діагностики та профілактики зазначеної патології, оскільки це може значно покращити в майбутньому стан вагітної та позитивно вплинути на перебіг вагітності та пологів.

Поліпшення доступу до послуг із планування сім'ї та репродуктивного здоров'я у всьому світі може допомогти запобігти материнській смерті та зменшити кількість небажаних вагітностей. Щороку приблизно 295 тис. жінок помирають від ускладнень під час вагітності та пологів. Така ситуація простежується майже в усіх країнах із низьким і середнім рівнем доходу. Доступ до послуг із планування сім'ї та репродуктивного здоров'я має вирішальне значення для здоров'я жінок і дітей у всьому світі. Близько третини материнських смертей можна було б уникнути щорічно, якби жінки, які не хотіли завагітніти, мали доступ до ефективної контрацепції та використовували її. У всьому світі 218 млн жінок мають незадоволену потребу в сучасній контрацепції. Уряди розвинених країн підтримують глобальні зусилля протягом понад 50 років щодо формування та збереження репродуктивного здоров'я у світі. Дані свідчать, що пандемія COVIDD19 негативно вплинула на доступ до медичних послуг щодо збереження репродуктивного здоров'я, спричинивши певний збій в основних послугах, і призвела до приблизно 1,4 млн незапланованих вагітностей. Пом'якшення навантаження та забезпечення доступу до основних послуг, які надаються глобальними програмами під час пандемії, що триває, є постійним викликом для світової спільноти. За останнє десятиліття значно поліпшилися якість та обсяг медичних послуг щодо репродуктивного здоров'я. Однак підтримка та розширення заходів, спрямованих на вирішення проблем репродуктивного здоров'я, мають залишатися в пріоритеті державної політики, а проактивна первинна медична допомога має бути центральною ланкою в здійсненні заходів профілактичного характеру, оскільки слабке репродуктивне здоров'я має значний вплив на смертність населення, захворюваність і добробут у цілому, і призводять до значних витрат на охорону здоров'я та бюджети місцевих органів влади. Вищевказане засвідчує, що формування та збереження репродуктивного здоров'я обумовлює необхідність підвищення ефективності надання медичної допомоги, забезпечення відповідного рівня соціального забезпечення, що в результаті забезпечить розвиток української нації та сталий розвиток держави. Мета роботи - теоретично обгрунтувати державну політику щодо збереження репродуктивного здоров'я та вироблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення її реалізації. Встановлено, що питання формування усвідомленого батьківства має стати одним із першорядних завдань, які потребують комплексного вирішення та формування виваженої державної політики. Формування відповідального та усвідомленого батьківства має починатися зі шкільних років, оскільки зазначена проблема тісно переплітається з питаннями репродуктивного здоров'я та у кінцевому підсумку значно впливатиме на загальний рівень суспільного здоров'я української нації. Окреслено пріоритетні напрями розвитку державної політики щодо збереження репродуктивного здоров'я в Україні. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Демографічна ситуація в Україні свідчить про глибоку демографічну кризу. Незважаючи на те, що більшість подружніх пар бажають мати дітей, все ж часто відкладають цю подію на пізніший репродуктивний період життя. Але без сумніву кожна пара бажає мати здорову дитину. Важливим заходом, який допомагає жінкам завагітніти та виносити здорову дитину, є ефективна прегравідарна підготовка, що проводиться для збереження та реабілітації репродуктивного здоров'я подружньої пари з особливим акцентом на профілактику можливих ускладнень ще на стадії планування вагітності. Серед основних чинників, які впливають на стан здоров'я населення, Всесвітня організація охорони здоров'я виділяє спосіб життя. Тому вже на етапі планування вагітності важливим моментом є відмова від шкідливих звичок, фізична активність, раціональне харчування та ефективна організація статевого життя. Аліментарна недостатність вітамінів і традиційна сезонність харчування в Україні часто не надають змоги забезпечити повноцінний мікронутрієнтний статус в організмі майбутніх батьків, особливо в зимово-весняний період. Тому для жителів України є актуальним застосування полівітамінних комплексів, у тому числі фолієвої кислоти, як під час прегравідарної підготовки, так і впродовж вагітності, а потім і під час лактації. З метою виключення будь-якої патології, яка може зашкодити майбутній матері та її дитині, подружня пара має бути раціонально обстежена та оздоровлена під час прегравідарної підготовки. Також майбутні батьки мають уникати будь-яких шкідливих впливів на їхній організм, як на роботі, так і в побуті. Вторинна профілактика захворюваності та смертності матері та дитини полягає в ранній пренатальній діагностиці, яка зараз активно розвивається у світі та Україні. Не менш важливим аспектом антенатальної охорони плода є формування психологічного здоров'я майбутньої людини. Тому, впровадження фізіопсихопрофілактичної підготовки кожної подружньої пари до народження дитини з залученням перинатальних психологів є надзвичайно актуальним в умовах сьогодення. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.2

Рубрики:

Патологічне акушерство

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.410.111-43

Рубрики:

Ендометрит

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.11 с + Р712.55-5

Рубрики:

Вагітність

Фізіологія і патологія функцій яєчників

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Більшість вагітних, у яких в анамнезі виявлено ендокринну та поєднану безплідність, мають надлишкову масу тіла, а наявність ожиріння під час вагітності асоціюється з розвитком серйозних гіперкоагуляційних ускладнень. Мета роботи - вивчити зміни в системі гемостазу у вагітних із різними видами безплідності в анамнезі. Вивчено зміни в системі гемостазу у 127 вагітних віком від 23 до 40 років, із яких 102 жінки мали різні види безплідності в анамнезі. Пацієнток розподілено на 4 групи. В основу розподілу вагітних на групи покладено фактор безплідності: I група - 35 вагітних, які мали в анамнезі ендокринну безплідність; II група - 37 вагітних, які мали в анамнезі безплідність трубно-перитонеального генезу (ТПГ); III група - 30 вагітних, які мали в анамнезі поєднану безплідність ТПГ із ендокринним; контрольна (IV) група - 25 здорових вагітних без безплідності в анамнезі. Для оцінки гемостазу досліджено рівні: активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ), фібриногену, фібриногену В. Показники гемостазу досліджено на напівавтоматичному 4-канальному коагулографі "Huma Clot Qatro", який працює за фотомеханічним принципом. Достовірність для відносних величин оцінено за методом кутового перетворення Фішера. Під час оцінювання рівня АЧТЧ у жінок із різними видами безплідності по групах у I і III триместрах виявлено, що в I групі показники незначно підвищилися в 1 (2,9 %) пацієнтки в I триместрі і у 2 (8,6 %) жінок у III триместрі; у III групі - в 1 (3,3 %) пацієнтки у 2 (6,7 %) жінок відповідно; тоді як у II групі показники не змінилися в жодної жінки в I триместрі та підвищилися лише в 1 (2,7 %) пацієнтки в III триместрі; у IV групі показники не змінилися в жодної жінки як у I триместрі, так і в III триместрі. З аналізу даних вимірювання фібриногену в жінок із різними видами безплідності по групах в I і III триместрах встановлено, що в I групі цей показник підвищився в 1 (2,9 %) пацієнтки в I триместрі і у 20 (57,1 %) жінок у III триместрі; у III групі - у 2 (6,7 %) пацієнток 20 (66,7 %) жінок відповідно; у II групі - у 2 (6,7 %) жінок і 20 (66,7 %) пацієнток відповідно; у IV групі цей показник не підвищився в жодної пацієнтки в I триместрі, однак у III триместрі підвищився в 5 (20 %) пацієнток. З аналізу даних вимірювання фібриногену В у жінок із різними видами безплідності по групах у I і III триместрах виявлено, що по всіх групах у жодної пацієнтки показники не підвищилися в I триместрі, тоді як у III триместрі спостерігалися поодинокі випадки зростання цього показника: I група - у 3 (8,6 %) вагітних, III група - у 4 (13,3 %) пацієнток, II група - у 2 (5,4 %) жінок; IV група - в 1 (4 %) пацієнтки. Встановлено, що високий рівень фібриногену відмічався у всіх вагітних незалежно від форми безпліддя (до 66,7 %). Цей показник був підвищеним тільки у 20 % жінок із групи вагітних, які не мали безплідності в анамнезі. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду жінок. Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.21

Рубрики:

Патологія вагітності

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.216.59 + Р716.226.59

Рубрики:

Венерологічні хвороби у вагітних

Пологи при венеричних хворобах

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Значне використання допоміжних репродуктивних технологій завдячує стрімкому розвитку біомедичної науки. Однак прогрес стикається з невпинним погіршенням репродуктивного здоров'я населення, тому дефіцит знань на сьогодні щодо теоретичних і практичних аспектів залишається значним. Попри вдосконалення методик маніпуляції з донорськими ооцитами та наявними визначними успіхами щодо акушерських і перинатальних наслідків у випадках вагітності з повністю алогенним плодом, нез'ясованими залишаються реальні фактичні дані щодо частоти виникнення ускладнень перебігу вагітності, пологів та післяпологового періоду в цієї категорії пацієнток. Мета роботи - проаналізувати дані щодо акушерських і перинатальних ускладнень у вагітних з алогенним плодом, а також фактори, здатні впливати на них. Узагальнено наявні сучасні дані щодо акушерських і перинатальних ускладнень у вагітних з алогенним плодом, проаналізовано біологічні передумови їх виникнення, особливості функціонування фетоплацентарного комплексу в таких пацієнток, а також висвітлено тему психологічного статусу вагітної з алогенним плодом і потенційний вплив його на перебіг вагітності, пологів та післяпологового періоду. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Наведено огляд літератури щодо сучасних поглядів із приводу вагітності на тлі вірусного гепатиту С (HCV), щодо останніх досягнень у вивченні взаємовпливу інфекції та перебігу вагітності. Для ведення вірусного гепатиту С під час вагітності слід оцінити ризик його передачі дитині, визначити вік гестації на момент зараження та ризик декомпенсації матері, а також знати про можливі побічні ефекти противірусних препаратів. Мета роботи - проаналізувати нові дані літератури різних країн для визначення основної проблеми ведення вагітних із гепатитом С. Вчені різних країн за результатами досліджень дійшли одностайних висновків щодо можливості появи ускладнень перебігу вагітності на тлі гепатиту С, з'являється нова інформація про патогенез ушкодження плаценти, плода. При цьому снуючі ефективні значно поширені методи лікування є абсолютно протипоказаними для вагітних, для жінок, що годують груддю, а також для жінок, що планують вагітність у наступні 12 міс. Саме тому проблему гепатиту С в сучасному світі слід продовжувати досліджувати. Важливим завданням залишається збільшення проведення скринінгів для груп ризику, для збільшення відсотка виявлених хворих жінок і запровадження активного превентивного лікування жінок, які планують вагітність. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

This is the fourth edition of this guideline, first published in October 2000 under the title Instrumental vaginal delivery, and revised і January 2011 and October 2005 under the title Operative Vaginal Delivery.

Мета роботи - оптимізувати тактику ведення вагітності при синдромі плацентарної дисфункції після перенесеного грипу. Обстежено 80 вагітних жінок після грипу, перенесеного на ранніх термінах вагітності: 40 жінок, вагітність у яких вели за оптимізованою тактикою (основна група), і 40 жінок (група порівняння), ведення вагітності в яких здійснювали відповідно до клінічних протоколів МОЗ України. Оптимізація тактики ведення вагітності в таких пацієнток полягає в застосуванні патогенетично обгрунтованого комплексу лікувально-профілактичних заходів для профілактики плацентарної недостатності та зниження негативного впливу гіперімунної відвовіді (аспірин, дипіридамол, прогестагени, внутрішньовенний імуноглобулін, вітамін D). Застосування запропонованого комплексу заходів позитивно впливає на гормональну функцію плаценти (нормалізація рівня прогестерону та естрадюлу), стан імунітету (зниження NK-цитотоксичності, збалансування цитокінового профілю), усунення дефіциту вітаміну D і зниження прокоагуляційного потенціалу системи гемостазу. Встановлено, що створення сприятливих умов для розвитку гестаційного процесу надає змогу знизити частоту виникнення плацентарної недостатності майже вдвічі до 35,0 % проти 62,5 % інших ускладнень вагітності та пологів, порушень стану плода та новонародженого. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду пацієнтів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Зміни ендокринно-метаболічного балансу в жінок із різними видами безплідності (РВБ) в анамнезі є настільки вагомими, що визначають не тільки характер порушень менструальної та репродуктивної функцій, але в подальшому значно спотворюють перебіг гестаційного періоду. Мета роботи - вивчити деякі показники статевих гормонів і стресового гормона кортизолу в жінок у динаміці вагітності, які мали різні види безплідності в анамнезі. Вивчено деякі показники гормонального профілю: індекс вільного тестостерону (ІВТ), дигідротестостерон (ДГТ) і кортизол у жінок із РВБ в анамнезі в 11 - 12 тиж. і 36 - 38 тиж. вагітності. Обстежено 84 жінки віком від 20 до 49 років. Із цих жінок до I групи ввійшли 26 вагітні, які мали ендокринну безплідність в анамнезі; до II групи - 25 вагітних, які мали в анамнезі трубно-перитонеальну безплідність; до III групи - 13 вагітних, які мали в анамнезі поєднання ендокринного та трубно-перитонеального факторів; до IV (контрольної) групи - 20 пацієнток, які самостійно завагітніли без безплідності. Відмічалося підвищення концентрації кортизолу вже на початку вагітності у першому триместрі у I (80,8 %), II (80 %) та III (76,9 %) групах жінок, тоді як у контрольній групі цей показник був достовірно нижчим і знаходився у 90 % пацієнток на рівні фізіологічної норми. У третьому триместрі спостерігалося подальше підвищення кортизолу як у жінок із безплідністю в анамнезі (I - III групи), так і в тих, які не мали безплідності в минулому (IV група). ІВТ у вагітних I і III груп, як у першому (65,4 і 76,9 %), так і в третьому триместрах (69,2 і 84,6 %), був значно підвищеним у порівнянні з показниками жінок II і IV груп. ДГТ у вагітних I і III груп, як у першому (61,5 і 84,6 %), так і в третьому триместрах (65,4 і 92,3 %) перевищував норму у порівнянні з показниками жінок II і IV груп. Встановлено, що виявлені відхилення в концентрації стрес-асоційованого гормона кортизолу з великою долею вірогідності можуть свідчити про підвищене стресове навантаження, яке у вагітних після застосування лікувальних циклів і допоміжних репродуктивних технологій маніфестує вже від початку вагітності. ІВТ і ДГТ у вагітних I і III груп були значно підвищеними у порівнянні з показниками жінок II та IV груп. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду жінок. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Мета роботи - визначити медико-соціальні особливості пацієнток пізнього репродуктивного віку зі зниженим оваріальним резервом. 130 пацієнток після застосування програм допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) розподілені на групи згідно з критеріями POSEIDON. Основну групу, яку становили 80 пацієнток старшого репродуктивного віку (від 35 років), розділено на 2 підгрупи згідно з критеріями POSEIDON. Підгрупу 1 становили 34 жінки з прогнозованою бідною відповіддю на контрольовану оваріальну стимуляцію (КОС) - група 4 за POSEIDON; підгрупу 2 - 46 пацієнток із прогнозованою нормальною відповіддю на КОС - група 2 за POSEIDON. Групу порівняння становили 50 пацієнток віком до 35 років із прогнозованою нормальною відповіддю на КОС - група 1 за POSEIDON. Оцінено якість життя за опитувальником "FertiQoL", наявність і ступінь депресії - за методикою В. Зунга. Частка жінок віком від 40 років серед пацієнток після застосування програм ДРТ із прогнозовано поганою відповіддю на КОС у 3 рази є більшою у порівнянні з прогнозовано нормальними відповідачами (32,4 % проти 10,9 %), що відображає визначальну роль віку жінки в зниженні оваріального резерву. Значна частка жінок цієї категорії відмічає таку шкідливу звичку як куріння (17,6 %), третина - малорухливий спосіб життя (32,4 %) і стреси (29,4 %), а 26,5 % - порушення режиму дня та праці. Проблеми з репродукцією позначаються на якості життя жінок та обумовлюють психологічні зміни. Понад третина (35,3 %) жінок оцінює стан власного здоров'я як поганий і дуже поганий, а більшість (53,0 %) незадоволена якістю життя. Найбільше від проблем із фертильністю страждає емоційна сфера (оцінка - 45,3 - 2,2), знижена й оцінка психічного та фізичного здоров'я, а також соціального функціонування. Хоча пацієнтки досить високо оцінюють якість наданого лікування, однак його переносимють у цих жінок є гіршою. При цьому психологічний стан половини жінок оцінюється як субдепресивний або маскована депресія (52,9 %), а депресія діагностована в 14,7 % респонденток. Встановлено медико-соціальні особливості жінок пізнього репродуктивного віку зі зниженим оваріальним резервом (куріння, порушення режиму дня та праці, малорухливий спосіб життя, стреси, низька якість життя, субдепресивний і депресивний стани) вказують на необхідність додаткового введення заходів із корекції способу життя та методик психокорекції до програм підготовки до ДРТ. Дослідження виконано відплвідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду пацієнток. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.216.514.31 Covid-19

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ